Основне призначення іноземної мови полягає у сприянні в оволодінні студентами уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях.
Мета курсу полягає у формуванні в студентів фахової комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок, що відповідають стандарту В2. Розвиток фахової комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.
Фахова комунікативна компетенція – це навички і вміння, які забезпечують кваліфіковану професійну діяльність у приватній, суспільній, професійній та освітніх сферах спілкування в багатонаціональному суспільстві з представниками інших культур. Ця компетенція розвивається насамперед через формування навичок і вмінь в основних видах мовленнєвої діяльності, що охоплює рецепцію, продукцію, інтеракцію, медіацію та реалізується як у письмовій, так і в усній формах. Вони формуються, розвиваються та вдосконалюються у межах як повсякденних, так і фахово зорієнтованих ситуаціях.
До цієї компетенції належать передовсім фахові навички та знання, досвід, розуміння специфічної фахової постановки питання та міжпредметних взаємозв’язків, а також уміння цілеспрямовано та технічно бездоганно вирішувати професійні завдання та проблеми. Фахова компетенція на заняттях з іноземної мови формується через розвиток навичок і вмінь:
- володіти основними вміннями на загальному професійному рівні (ведення розмови, аргументація, унаочнення, презентація тощо);
- розкривати та відтворювати фаховий зміст комунікативними прийомами зі специфічним фаховим наповненням (дефініція, опис тощо).
Реалізації поставленої мети сприятиме використання текстів спеціальної тематики, робота із галузевою термінологією, підготовка повідомлень, пов’язаних із обраним фахом.
Основними комунікативними уміннями є:
- уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;
- уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах) в процесі ділових контактів, ділових зустрічей, нарад;
- уміння розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;
- уміння вести ділову та професійну кореспонденцію з високим ступенем граматичної коректності.
Під час навчання реалізуються також освітня, виховна і розвивальна цілі.
Освітня мета передбачає формування у студентів таких особистісних якостей як:
- усвідомлення функцій іноземної мови у навчальному процесі і у суспільстві;
- зіставлення іноземної мови з рідною;
- оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство, лінгвокраїнознавство);
- залучення студентів до діалогу культур (іншомовної та рідної);
- уміння використовувати у разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних потреб (працювати з посібником/підручником, словником, довідковою літературою, фаховою літературою, мультимедійними засобами тощо).
Засобами іноземної мови реалізовується виховання, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання у студентів:
- позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;
- культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;
- розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.
Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в студентів:
- мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;
- готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;
- бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою.
Завдання: студенти повинні розуміти повідомлення та інструкції в академічному та професійному середовищі; розуміти наміри мовця і комунікативні наслідки його висловлювання; чітко аргументувати свої позиції відносно актуальних тем в академічному та професійному житті (напр., на конференціях, у дискусіях в академічному навчальному середовищі), володіти мовним етикетом спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо; оформлювати у вигляді перекладу і реферування рідною мовою інформацію, одержану з іноземних джерел; створювати і готувати ділову та професійну кореспонденцію з високим рівнем граматичної коректності; вести дискусію на запропоновану тематику, передбачену програмою; здійснювати переклад автентичної літератури за профілем спеціальності.
Наприкінці опанування дисципліни студенти повинні оволодіти певними навичками та уміннями в усіх видах мовленнєвої діяльності, а саме в: 1) аудіюванні; 2) читанні; 3) мовленні; 4) письмі; 5) перекладі.
Відповідно до комунікативно орієнтованого підходу до навчання іноземних мов пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування.
Основними засобами навчання є підручники та навчально-методичні посібники, перелік котрих додається до програми курсу, проте викладачу надається право широко використовувати й інші засоби: робочі зошити, аудіо- та відеоматеріали, книжки для домашнього читання, тестові завдання тощо.
У наш час знання іноземної мови — це не просто показник освіченості та інтелектуального розвитку. Це життєва необхідність. Давайте з’ясуємо, які переваги у вивченні іноземної мови.
Для перегляду презентації натисніть на картинку